Прислухайтесь... у слів є подих тихий.
У нім пульсують радість і печаль.
У звуках слів живе емоцій вихор.
Коли душа вдивляється у даль,
Вбирає скрізь повільно все, що бачить...
Словами потім стиха розповість.
Вкладе у них свій хист, де кожне значить
Багато для душі, несе ж бо вість,
Якою слово дихає натхненно
Та іншим душам теж передає
Вість Всесвіту бентежну достеменно.
Душа уперше істину взнає...
Прислухайтесь… у слів є подих тихий.
Нехай цей подих чутно буде тим,
Чека на радість хто, зі скрути вихід…
Співаючи зігріється аж ним…
Дуже гарно
