Я палко так тебе кохаю,
Моє земне життя
За те, що у собі я маю
Думки та почуття,
За те, що серце в грудях б’ється,
За те, що кожну мить
Я дихаю, й коли здається,
Що перестану жить,
Коли сміється наді мною
Недоленька страшна,
Та не розлучить із тобою
Так просто нас вона.
Щосил я битись з нею буду
Без крапельки жалю,
Допоки успіх не здобуду.
Адже, життя, люблю,
Кохаю я тебе без тями,
Шалено і без меж
Всіма своїми почуттями
І думоньками теж,
Які устати помагають
Мені, коли я впав,
Які вперед йти спонукають,
Що б на шляху не мав,
Щоб лиш назад не повертати,
А все лихе, що стрів,
Назавжди до кінця долати
Без жодних зайвих слів,
Аби лиш ти, життя кохане,
Мов квітонька, в мені
Цвіло, здолавши все погане,
Усі ночі й дні,
Допоки не прийде́ за мною
Моєї смерті мить,
Яка розлучить із тобою
Мене навіки вмить.
Євген Ковальчук, 25. 01. 2021
ID:
1018271
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 23.07.2024 18:29:57
© дата внесення змiн: 23.07.2024 18:29:57
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|