В КАВ’ЯРНІ
Тут пахне кава з кожного кутка,
затишний дворик у тіснім провулку.
І тиша, наче пінка з молока,
шукає напівсонного притулку.
Тут ледве світло блискає крізь скло
якимсь примарно-лагідним промінням.
Здається час зомлів і ліг в тепло
на філіжанки дно зі снів сплетінням.
Тут гріє візерунчастий фарфор,
мовчання у собі ховає звуки.
І погляду невдаваний фавор
передають повільно тільки руки.
Тут славно, тут немає суєти,
є кава, музика і штрих кокетства…
І світ, з котрим ми перейшли на «ти» –
із чорних зерен, магії й мистецтва.
(пер. з рос. автор невідомий, точніше народний,
бо на сторінках інтернету зустрічала цей текст
французькою та італійською).