Sonnet 19 by William Shakespeare
Devouring Time, blunt thou the lion's paws,
And make the earth devour her own sweet brood;
Pluck the keen teeth from the fierce tiger's jaws,
And burn the long-lived phoenix in her blood;
Make glad and sorry seasons as thou fleets,
And do whate'er thou wilt, swift-footed Time,
To the wide world and all her fading sweets;
But I forbid thee one most heinous crime:
O, carve not with thy hours my love's fair brow,
Nor draw no lines there with thine antique pen;
Him in thy course untainted do allow
For beauty's pattern to succeeding men.
Yet, do thy worst, old Time: despite thy wrong,
My love shall in my verse ever live young.
------------------------------------------------
Шекспір. Сонет 19 (за мотивами)
О, Часе, кігті лева затупи
та землю змусь поглинути свій плід!
У тигра ікла вирви, окропи
довкілля кров'ю Фенікса як слід!
Біжи крізь літо, осінь та весну,
даруй любов, ненависть, сльози, сміх,
страждання, радість, мир або війну…
Лише один не смій вчинити гріх —
роби що хочеш, тільки не чіпай
прекрасне тіло це своїм різцем,
рокам його знекровити не дай!
Нехай для нас залишиться взірцем
коханий юний образ у віках,
нехай живе він в цих моїх віршах!
(серпень 2017 р.)
