Я боюся завершень, бо вони
Трапляються.
Я боюся завершити, бо що як
Це помилка.
Ходжу по життю, наче граю в сапера,
Тут трава і тиша, а тут - біль і смерть.
Вибрала заклякти та дивитися
На поле,
Наче, так гарно, як забути
Про міни,
Наче, так цікаво, як дивитись на обрій,
Лиш не дивись вниз,
Лиш не пробуй розгледіти
Трава це чи ні.
Дивлюсь і дивлюсь,
День змінює ніч,
Поле прекрасне, горизонт мрій.
Може там - зеленіше?
Може там - Земля Обіцяна?
А може - то всюди такі прірви та урвища?
Відростити собі крила чи відростити собі яйця?
Чого не вистачає, щоб крокувати вперед?
Сонце заходить, поле золотиться,
Тиша спадає, земля спить.
Зробити крок далі чи
Милуватися здалеку?
Крокують так всі, ходячі мерці в полі, лиш в кожного -
Свої міни зариті.
