Відпусти маленького… Не тримай
Бач, йому не треба вже ні ковтка…
Це повітря згорене… Ти вдихай…
Не вини себе… Смерть – метка.
Та й облиш ти Бога вже… Не кляни.
Бог війну не чує там… Може спить…
Дихай, рідна… Пахнуть тут полини…
Знаю, що нестерпна прощальна мить…
Твій маленький янгол вже серед хмар.
Вільний… посміхається… не болить…
В тебе ж на повторі весь час кошмар –
Без кінця балістика в дім летить.
***
В згарищі шукає щось, як мара…
В небо як та чаєчка все ячить:
«Якщо сина звідси ти вже забрав,
Як міг його маму тут залишить?!!!»
