І порох сухим, і парабеллум змащеним, і "На Бога надійся, а сам не зівай"...
Тут мова про пріорітети. Бог і ЗСУ ніби у різних категоріях, так само як свідомість і буття, проте досі не вщухають суперечки, що первинне. Хоча, здається, терези схиляються на користь свідомості - вона визначає все. І якби у нашій свідомості були закарбовані цінності хоча б на рівні десяти Заповідей, ми збудували би країну, на яку ніхто не наважився би напасти. Не вкради, не бреши, не сотвори кумира... - хіба не ігнорування цих постулатів розкладає зсередини нашу країну і армію? От і останній всенародний кумир, успішно захистивши дисертацію під час неуспішного контрнаступу, "ничтоже сумяшеся" відхопив Зірку Героя, "вдало" пройшов ВЛК і тепер пакує валізи на Лондон. Віруюча людина так не зробила би.
Це тільки один приклад, коли Бог і ЗСУ не разом. Але Господь сотворить чудо нашої Перемоги тільки коли ми будемо того варті.
Дякую, панночко, за небайдужість