Ах, ці ніжки жіночі в капронах!..
Це – Амура смертельні патрони,
І зухвало розхитують трони
Ці кохання солодкі колони.
Ярослав Чорногуз Ода ніжкам у капронах
Я славлю пару волохатих ніг,
Які всю зиму сховані в кальсонах.
Носило їх по шахтах і по… зонах...
Країни гордість — їх спортивний біг.
Від аліментів дременули так,
(Бо бігали не тільки за медалі,
Тікали від домівки якнайдалі) —
Наче спустили разом всіх собак,
І з шафи, і з-під ліжка, і з вікон…
Від рогоносців бігали ці ноги,
Збивали голі п'яти до дороги...
Не раз бувало — потерпав газон...
Зарплату всю несуть у рідний дім,
І премію, (хоч рідше все і рідше).
Без них не обійшовся б навіть Ніцше,
Тож є за що подякувати їм.
Хоч кремом їх мастили не завжди,
І хоч вони не знали епіляцій,
Своїх гучних віршованих овацій
Їм додаю до мила і води.
Дякую, мені приємно, що Вам сподобалося. 
