Я вподобав цю тишу полудневу
готичний рай і море пишних трав
як той адам кохав єдину єву
тебе в раю цім теж я покохав
я проклинав жагу цю випадкову
коли про тебе думав раз у раз
молився небу і просився знову
пошли любов але в інакший час
це небо вічне тільки промовчало
і знову вдень ти в платті у шовках
і що не скажу буде все невдало
і трачу зміст у стомлених словах
з тобою завжди гублюся в розмові
хоч вже любив і був любимий сам
та звик любити лиш на рідній мові
і лиш на ній писав вірші жінкам
і навіть зараз смутно розумію
що ці рядки і молодий порив
тобі я перекласти не зумію
як добре б іноземну я не вчив
даю собі незграбне сподівання
що прийде літо помандрую в даль
в чужих краях забуду це кохання
в чужих краях покину цю печаль
а поки сонце котиться весною
і сонні ранки ще у нас в руках
раптово хочу поглядом з тобою
зустрітися на брюжських берегах
