Тускна зоря блищить над електричним світом
У пошуках очей, чутливих до краси,
Аби зогріти їх своїм правдивим світлом,
Але світлодіод від них закрив її.
Невдовзі вибухне, далека та незнана,
Або в себе саму провалиться зоря,
І в майбутті колись по клаптиках туману
Припустить астроном, що десь вона була.
Це буде відкриття порожньої химери,
І розрахунки нам на мертвій площині
Безцвітним олівцем пласку накреслять сферу.
Так і за штучністю нікчемисьок гучних
Ховаються у нас талановиті люди,
Що вся увага їм – сухар посмертних штудій.
