Енергія дика в мені прокидалася жваво,
Лавинами іскор до серця по венах текла.
Текілою думка неначе п’янила, мов лава
З твоїм океаном очей зустрічалася в лад.
Пангея моїх відчуттів розривалася з болем,
Занурені в безлад частини тікали кудись…
Я був навіжено щасливим, здіймався на волю,
Хоробрий вогонь не боявся завзяття води.
Нові континенти з’являлися начебто квіти,
Ніщо так не красить шторми у самотній душі!
Раділо єство божевіллю, чому б не радіти?
Чому ми з тобою наразі ще й досі чужі?…
21:48, 06.06.2018 рік.
Зображення: http://www.jamesrubiophotography.com
