Даруючи квіти яскраві в букеті,
Чи думаєш ти, як страждають вони?
У вазі згасає життя на буфеті,
І квіти всихають не бачучи сни.
Ми цукор в водичку для них добавляєм,
Кінці підрізаєм, щоб довше цвіли.
І їх аромат неповторний вдихаєм,
Збираючи мертві, м’які пелюстки.
Лиш декілька днів вони радують око,
А далі, мов свято, ідуть в небуття.
Усе що красиво, насправді жорстоко,
Бо ми обриваєм невинне життя.
Купуйте у горщику квітку бажання,
Даруйте частинку життєвих чудес.
Бо в нас забагато на світі страждання,
А квіти живі, навіть зменшують стрес.
16.01.24р. Олександр Степан.