Без тебе ніч, без тебе день,
без тебе мить…
Ти знаєш, як розлука
болісно щемить.
Глухим мовчанням замела
шляхи зима
І просвіт далі закриває
біла тьма.
Твоя надія заблукала
на путі;
сонце узори не малює
золоті.
Минулі зустрічі заплутались
в снігах.
Й мені з’являєшся лише
в коротких снах.
А я так прагну прихилитись
до плеча,
так, щоб горіла, як колись,
для нас свіча…
І знову грілись в теплоті
гарячих рук.
Та поринали в мелодійний
серця стук.
Вже за вікном дрібна
метелиця мете.
Хмари молочні вкрали
давнєє оте.
Лиш хватко згадка пробігає
поміж строк,
моїх, збуджених холодом,
думок.
Без тебе ніч, без тебе день --
мовчань стіна.
І застигає у зимі
печаль німа.
Стирає віхола розлук
той давній слід.
І шлях до щастя закриває
в серці лід.
Коли ж протягне промінь руку
з висоти,
По хвилях сяєва путь
сонячну знайди.
Тепло вогню розтопить
холоду льоди,
Й на оклик долі ти
по них прийди,
прийди…