Плаче кожний нерв, так скучив за тобою,
Навіть день довкола не позбувся хиб.
Щось неоднозначне шепче клич до бою,
Знову небо близько, геть усі страхи!
Чом ти заховалась? Може загубилась?
Чи наїлась раптом ягід-снів розлук?
Дай про себе знати, ждати вже несила,
Скільки ще терпіти різнобарв’я мук?
Плаче кожний нерв, немов дитя невміле,
Б’ється серце щемко, розганяє біль.
Біле стало чорним, чорне – стало білим,
Ось такий перфоменс лине звідусіль.
22:23, 23.05.2018 рік.
Зображення: https://www.liveinternet.ru