В режимі нуля, знов ні вгору, ні вниз,
А іноді – мляво блукаючи з болем,
Німіла душа, йшло життя під укіс,
Хотілося серцем майнути на волю.
Хотілося просто лягти, мов туман
І тихо розсіятись понад землею.
Хай вітер підхопить, довічний шаман,
Молекули світла, з’єднає з зорею.
В режимі нуля, знов ні вгору, ні вниз,
Подекуди й зовсім не маючи сили,
Душа, мов благала, візьми й упірни,
В космічний потік і згадай те, що миле.
Коли ще чекання найпершим було,
Здавалося вічність попереду ціла.
Наразі роки вперто крають чоло…
Уже не летиш, тільки мариш несміло.
22:36, 18.04.2018 рік.
Зображення: http://mirmystic.com