Згадались незапам'ятні часи
Коли стояв із свічкою у храмі,
Почулись наших предків голоси, —
Такі живі,нестримні та незламні...
Летять молитви наші вище хмар,
Нехай летять —туди їм і дорога,
Рве дзвонами язики монах-дзвонар,
Щоб вразило аж в серце Бога !..
><
Згадалося і горе матерів,
Кроваві битви, зради і розправи...
І кожен храм, що в полум'ї горів,
Аж золотом світилися заграви
І каменем в душі лежить тягар,
Гі́рку сльозу вже стримати незмога
А скільки струн порвав сліпий кобзар,
Щоб вразило аж в серце Бога?..
><
Ми йшли тернистим шляхом крізь віки,
Звертали в доленосні повороти,
По берегах багряної ріки,
З нестримною жагою до свободи...
Яке століття значить календар?.. —
А досі не змінилося нічого...
Скількох ще НАС покласти на вівтар,
Щоб вразило аж в серце Бога?..