Я і досі згадую Тебе....
І в думках вертаюся постійно.
Щось тужливо-сонячно "гребе"
І єство бринить так імпульсивно ..
Де Ти? З ким? І чи щасливий ти?
Ці питання у повітрі виснуть.
Я постійно згадую Тебе....
І повір, це роблю не навмисно.
Це тому, що Ти в душі моїй
Оселився і іти не хочеш,
Хай чи сонце там, чи буревій,
Чи сміються, а чи плачуть очі...
Намагайся бути! Просто Будь!
Просто іноді мене згадай Ти.
Може, в цьому і існує суть
Всіх комедій.... Може, навіть Данте.
чуттєво і зворушливо 
чудовий вірш 
