Піду, пройдуся, я коло ставу,
Де відбуяла,омріяна весна,
Тут вітерець, вкотре зробив октаву,
Між очеретом й зіллям лежить пітьма.
Проснулось сонце, виграють заграви,
Скрізь веселкові стрічечки зі златом,
У густих росах засріблились трави,
Запахло зілля, п`янким ароматом.
Над ставом качка, летить гнана страхом,
По воді сплески, крильми змахи чутні,
Зненацька крик, гучний рознісся ехом,
Край берегів ,проснулись жаби спритні.
Вкотре погляну, до берегів ставу,
Тут босоногою колись блукала,
Я й дітлахи випасали отару,
Зозуля в лісі , голосно кувала.
Чомусь ніяк не налюбуюсь ставом,
Стрічаю сонце і ранок чарівний,
Яка краса! Насолоджусь блаженством,
Душевний спокій, йде до нас день новий.
09.06,2023р
Краса літнього ставу така казкова і фантастична, вона надихає поетів і художників на нові шедеври, а закоханих - на взаємні почуття і на спогади в зрілому віці!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
