Я незабаром пропаду із всіх ефірів і радарів,
У пеклі роздумів знайду щось потаємне між думками.
Я тимчасово не пишу, телефоную зрідка зовсім.
Чомусь не хочеться мені травити цим інших надалі.
Напевно в цьому і є суть, бо ми для когось порятунок
Для когось пекло, їдка ртуть- псуєм, паскудим безупинно
Самотність, наче вже пройшла, я не шукаю твого тіла,
Та з розуму зійду я знову, почувши голосу слова.
Нема ні світла, ні душі. Поміж своїх примара тіні,
Поміж чужих ворона стріх, життя надалі знайде цілі.
І в безлічі знайти одне, у множинні щось особливе.
Ти рай мій, пекло, все, що є, ти слід, клеймо на моїм тілі.
