Етюд до твору " Звечоріло. За край неба вже сховалось сонце"Ніч скидає вже убра́ння,
лагодиться спати.
Зо́ря рання пломеніє,
час іти до хати.
Вже з'явились довгі тіні,
зрання встала мати -
В довгу подорож до війська
сина споряджати,
Як примара, ходить в хаті,
біллю серце крає ...
Думки з сином всі - сердешна,
з Богом розмовляє :
- Боже милостивий, зглянься,
на мою дитину,
Захисти мого синочка,
Не дай йо́му згинуть...
Відверни від нього кулю
й полум'я пекельне !
відверни від нього бомбу
й все, що є смертельне ...
А як доленьці судилось
йо́му рану дати -
Хай та рана легка буде,
щоб в строю зостатись ...
А якщо йому на долі -
у війні загинуть...
Ні, не треба, Боже милий !
Не полиш дитину !
Господи, я так благаю,
змовкнуть хай гармати !
Хай синочок мій вернеться
до своєї хати !
Уже склала сину торбу
повсідались чинно...
Плаче, молиться до Бога,
розпрощалась з сином...
Зглянься Боже на молитву,
хай не плаче мати !
Боже милий, захисти
й збережи солдата !
Бо солдати - вони діти,
Вони - батько й мати !
Їм би всім - життю радіти,
А не погиба́ти ...
Та розбиті вщент міста,
і палають хати -
Вдерлися до нас з війною
москалі прокляті
Треба йти і воювати,
долю здобувати,
Підлих ворогів незваних
з краю виганяти !
Далі - по тексту твору http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976741
26.03.2023 р.
Зворушливо до сліз
Це неприпустимо,що коїться нині Хіба це правдиво,ненька хова сина... Та в душі надія....Боже захисти! Збережи синочка! За гріхи прости!
Дякую за вірш!
Дякую, Катю.
Війна це біда, горе. І тій тварюці, що випустила війну на волю місця на землі немає. Тільки в пеклі.
Радий, що вірш зачепив Вашу душу. Самому було важко писати ці рядочки.
Щиро дякую за коментар.
Міцного Вам здоров'я та натхнення, щоб радували нас своїми чудовими творами