Віддавав би останні хвилини,
Щоб побачити посмішку ще раз, хоч мить.
Щоб шматочок душі не загинув
Остаточно, хоч досі нестерпно болить,
Хоч не дихає в повную силу,
Закипають емоції в лаві крові...
Може досі іще й не погину,
Доки не залатаю пробіли свої...
У серці, що жалкує, та не плаче,
Хоча воно нестримне і гаряче,
Хоча і зупинилось, як востаннє,
З розлукою.
А серце про кохання щире мріє,
У ньому іще жевріє надія,
Що раєм буде істине кохання,
Не мукою.
Все одно я до тебе полину,
Забуваючи все у своєму житті,
Може вічність, а може хвилину
Від життя подарую, кохана.
Все ще хочу від тебе дитину,
Бо без тебе всі роки здаються пусті.
Вже звільнив би від тебе, єдина,
Свої роздуми, але ті рани...
У серці, що жалкує, та не плаче,
Хоча воно нестримне і гаряче,
Хоча і зупинилось, як востаннє,
З розлукою.
А серце про кохання щире мріє,
У ньому іще жевріє надія,
Що раєм буде істине кохання,
Не мукою.
2018 р.
ID:
977230
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Авторська пісня
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 16.03.2023 22:19:21
© дата внесення змiн: 16.03.2023 22:19:21
автор: Володимир Науменко
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дуже зворушливо!
