У матусі знову на обличчі сльози,
Як там син в окопі у страшні морози ?
Чи вдягнув він шапку, теплі рукавиці...
...А в цей час довколо сина блискавиці.
Спалахи в повітрі і земля палає,
Але хай матуся про цей жах не знає.
А коли агресор стих, не атакує,
Син додому мамі сам телефонує...
У своїй розмові все передбачає,
- Як ти, моя рідна, чи дров вистачає?
Чи продуктів вдосталь, як бабуся і тато,
Чи допомагають вам сестричка з братом...
А у мене, мамо, все тут у порядку
Їм, відпочиваю, все по розпорядку,
Вдягаюся тепло, шапку не знімаю,
З ким водити дружбу, не маленький, знаю.
Не турбуйся мамо, бо нема причини...
А для мами щастя - дзвінок від дитини.
- Все...бувайте, рідні, піду мабуть спати...
А довколи сина знов гримлять гармати...
Може і до ранку не затихне битва,
Над окопом сина мамина молитва...
Хоч син і не каже, та вона все знає,
День і ніч уклінно Господа благає...
-Милосердний Боже , Спасителю милий
У бою над дітьми розправ свої крила...
Захисти! Будь поряд у важку годину.
Там сини боронять рідну Україну...
Фото: з інету
