"Знаю, вмієш... скажи по руці", -
Він мені простягнув дві долоні:
"Чи чекає іще щось в житті,
Адже вже посивіли геть скроні".
"Звісно, любий...дорога пряма
Розсіка навпростець твою руку,
І любові ще вип'єш сповна,
Через біль переживши розлуку."
Він всміхнувсь, ворожіння моє
Врешті решт принесе йому долю.
На дорозі його чи я - є?...
Розгубившись, дивлюсь на долоні...
01.12.22
