Я тебе шукав в лугах зелених,
Відчував, що ти ось ось і тут,
Жаль це лише марево шалене,
Мій невірно обраний маршрут.
Скільки раз я йшов по тій дорозі,
Скільки раз вона мене вела,
Часто залишала на порозі,
Іноді привітною була.
Має все на світі свій початок,
Все на світі має свій кінець,
Як же мало треба нам для щастя,
Аркуш білого паперу та бодай звичайний олівець.
Ми почнемо знову все спочатку,
В інших барикадах, з іншими людьми,
Ми обоє будем існувати,
Але вже по різній стороні.