Як міг тобі таке сказати-
невже, аби пожалкувати?
Усе скінчилось так логічно,
хоча можливо і незвично.
Чого ж я сподіватись міг?
мій гнів кохання переміг.
Все сталось так, як має бути,
хоча нічого не забути:
Минуле ніжне і сумне,
кохання перше та пусте.
Навколо сміх лунає гучно,
немає слів таких, щоб влучно:
Передали мій стан душі-
вона палає у вогні.
Але чому усі сміються?
серця давно окремо б’ються.
Чому скажи усе змінилось,
чому життя в мить розвалилось?
для Г.І.С.
1997-1998