На хвилях мрії наче кораблі -
зникають караванами за обрієм Землі!
Ми знов лишилися одні –
розвіяні, як попіл і невблаганні дні.
Приспів
Зорепадом ночей, блиском твоїх очей –
нам стелилася стежка хвиляста!
Ти ніч’я, я нічий, тільки погляд сумний –
залишився, як тінь поміж нами.
Нам злітна смуга рідною вже стала -
вогнями долі все переплела.
То дощ, то сонце призначають зустріч -
пейзажі міста розмальовує весна.
Приспів
Серед вулиць у полоні наших мрій
усе б віддав лише тобі одній.
В скляному відображенні життя –
тануть, як сніг тендітні почуття.
