Тихий сон хвилює ниви,
Ми – в очікуванні зливи
Впала крапля на долоню
Ми йдемо – і вітер в скронях
Мокрі губи і волосся
Вмилося дощем колосся
Хоч уже й зімліли ноги
Ми йдемо – поки дорога
Ми мандруєм цілим світом
Ми натхненні вічним літом
Знаєш, як шумить в дощах
Ніжна й стомлена душа
Як вплітається в волосся
Запах стиглого колосся
Степ од вітру майорить
Ми йдемо – поки блакить
Дощ омив наші дороги
Ми плекаєм віру в Бога
Манить, мріє далечінь
Ми йдемо – я й моя тінь.
