Я кожного дня бачу сльози і біль,
Як люди від розпачу плачуть,
І вітер несе лише смерть відусіль,
Та ті хто упав - вже не бачать.
Я чую, як гарно співають пташки,
Це значить - життя все ж триває,
До поки їх спів - гучні залпи гармат,
І черга з АК не зміняє.
Тут часу немає і вже не до сну,
В очах моїх сум і тривога.
І боляче так зустрічати весну,
Надіятись тільки на Бога.
На милість його і безмежну любов,
Так людяність ніби вмирає,
Невинних людей проливається кров,
Моя Україна страждає.