Синьоокий барвінок,
Мов закоханий хлопець,
До троянди своєї
Підповзає-спішить.
А старенький одвірок
Сині погляди ловить
І ревнує до неї:
– Час як швидко біжить!
Ще недавно був повен
Я краси і здоров'я,
Як гордився, що першим
Зустрічаю гостей,
Милувавсь, коли промінь
Наливав соком-кровю,
Пелюстки її пестив –
Хай скоріше росте.
А вона, ніби краля,
Червоніла квітками,
Посміхалася небу,
Умивалась дощем,
Та й не знала, що крала
Спокій в нього роками,
Та й чи буде потреба
Зрозуміти той щем?
25.07.2012
Ганна Верес (Демиденко).
