Перелюбиться буде більше, ніж...
Барабанить градом по вікнах мазди...
лиш оце на мить мені взнати вас би.
Не пізнати це - як ковтнути ніж..
Перемелеться... почекаю лиш...
Буде біль як меч опікати груди.
Та нехай уже! То не вічно буде.
Через темну ніч денний світ узриш.
Якби зараз тут зупинити мить!
Почекай іще не іди з кімнати!
А воно пече, а воно болить,
Як не можеш так, залишайся братом.
А душа реве як у пастці звір
Що його спіймав відчайдушний майстер
Що ж не йметься їй поруч з тихим щастям?
Доля бачить сенс. Все мине, повір.
