Усі світлофори червоні,
ліхтарі поринають
у сплячий режим.
Торкаючись неба,
торкаюся скроні
І ховаю смартфон,
щоб почуватись живим.
Блукаючи вулицями,
вкриваюсь пітьмою,
вітер легкими
мазками малює.
Серед бетонних споруд
залишившись з собою
видихаю повітря,
поки холод цілує.
Думки мерзло ховаю
в комфортній печері,
а люди сонно пірнають
у сплячий режим.
Щоб зостатись у спокої
я закриваю всі двері,
та дивлюся на зорі,
бо ж залишаюсь живим.
🌿
