Вірш написаний за мотивами картин М.Реріха "Великий вершник" і "Шамбала йде"
-------------------------------------------------------------------------------
Коли загасне сонце жарооке
І згинуть в синім полум'ї зірки,
Коли всесвітні упадуть сволоки,
Коли помруть галактики високі,
І нанівець зійдуть старі роки.
Коли страшним божественним пожаром
Спокута давній сором рід людський,
Коли згорять чагарники стожарів,
Коли вогнем замережають хмари,
Останній з'явиться герой таки.
У латах з адамантію та злота,
Що їх кував Зевеса славний син.
З мечем, як у самого Ланселота
І з ратищем, чия страшна острота
Так розсікає темряву, мов клин.
Він візьметься за злототкану збрую,
І поведе булатного коня
У бій страшний упевненим алюром,
І з нечестив'я лю́дського баюри
Він буде власне серце наповнять.
І упаде, отруєний судьбою,
Зіллям обману, кривди і війни.
І нас, нащадків того злого бою,
Проклятих здавна долею людською,
На праведне життя благословить.
