Ти відчуваєш мене так, ніби в нас одне серце,
Так, ніби небо, земля ніжних заслухались терцій.
Ти відчуваєш мене так, як дощі серед літа,
Навіть коли не разОм в різних кінцях цього світу.
Плине за обрієм час, нишком сріблиться на скронях,
Я обіймаю тебе теплим промінням в долонях.
Подихом кожним тобі я посилаю кохання,
Ти відчуваєш мене навіть в хвилини мовчання.
Ти - як завершений фільм, я - мов відкрита арена.
Бог обручив нас, коли душі поєднував в небі.
Падає зорями ніч, снами сплітається вічність.
Є в почуттях наших та, вроджена космогенічність.
Ти відчуваєш мене крихітним атомом тіла.
Падає цвітом весна, ніби хурделиця снігом.
Я - мов світанок в руках, ти - ніби обрії в небі,
Любиш всім серцем мене, я задихаюсь без тебе.