Наша зустріч після довгої розлуки...
Наче сон, в який не вірю я ще досі
Вмить сплелися у обіймах наші руки,
Твій цілунок збіг моїм волоссям...
Дні і ночі, в місяці́ без сну закутані,
Так тяглись в розмовах телефонних(((
Так буває...в долі все заплутано...
"Все щасливо" - значить, монотонно...
Та усе... Це все лишилось спогадом...
Поруч Ти...і Львівський дощ...я вдома!
Щось спокійне, рідне, світле в Твому погляді
Розчинило, змило мою втому...
2 липня, 2020.
