http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901017 - посилання на мій твір в "ПоетріКлаб", на котрий... в якості такого от, своєрідного, поетичного батлу - в коментарях під публікацією цього твору на моїй "сторінці" на "ФейсБук"... розгорілась дискусія! ;)
Олег Чернишенко:
З ким йти, яке кохання справжнє - Доля знає
А син природи хай, все ж, почекає...
Не він створив природу,
Тому знати
Все на перед -
Не має тої влади...
Якщо твоє - до тебе повернеться...
Як ні - Справжня зустрінеться, приб'ється.
І час все на місця розставить,
Все покаже...
Живи, козаче, відпусти, й йди далі!
Віталій Ратов (Сагайда):
Відпустити - я вже й радий,
Та в душі вона сидить!
Прям вириваю геть - цю зраду,
Що так мені болить!
Та те кармічне відчуття...
Та те святинне й зле прозріння,
Лишає слід в шляху буття,
Точніш... в душі лежить - граніт-камінням!
Олег Чернишенко:
Час все лікує, сам такий)
Не розпиляйся, далі йди!
В тебе є ради кого й як
Проводити своє життя...
Все відлетить, ти лиш повір,
І відпусти, прийде у двір
Твоє, найкраще... Посуд злий
Щоб знов наповнити новим
І справжнім, кращим,
Нам життя
Не для того Доля дала,
Щоб лиш страждати на весь світ...
Досить, клади, і далі линь.
Віталій Ратов (Сагайда):
Подяка щира - за поради...
Тут не страждання - на весь світ,
А констатція лиш зради,
Й художнє втілення - того болить!
Бо душа, що у творчрсті - відкрита
Й в чиїсь душі - спроможна щось змінить!
А далі йти - я все ж стараюсь,
Й не перший день - вже з цим живу!
Вже більше року намагаюсь...
Не зрадити - свому єству!
Пройти належно - хрест цей карми,
Не втративши святі чуття,
Не втративши - сади і брами,
Що надихають - на життя!
Олег Чернишенко:
Тримайся, Брате,ми з тобою.
Тягар розділим з побратимом,
Щоб швидше вийшов на свободу
Твій Дух козацький незборимий!
Коли відпустить тіло й розум
Образу й зраду в небуття
Цей Дух набуде сили знову
Й щасливе лиш буде життя!
Щасливе в поклику роботи,
І в вдячних учнях, в тих, хто поряд,
І в вірності у побратимів,
І особисте, справжнє поруч...
Лиш відпустить старе потрібно,
Новим келих життя налити,
І знову бачить денне світло
Розправить крила, і летіти...
Олег Чернишенко:
Прям ''Енеїда '' в нас виходить)))) Типу:
Віталій - парубок моторний,
І хлопець хоч куди, козак!
Коли лихе забути зможе
Стане ще кращий він! Це факт!!!)))))
Віталій Ратов (Сагайда):
До Енея - мні ще довго :) ,
Та дух козацький - все ж на місці!
Ота сумна... душі тривога,
То не навіяння - навмисне!
То те, що справді - відчуваю...
Надіюсь, вірю... й споглядаю.
Іду вперед - в собі тримаю,
Але ж... іду вперед - долаю! 😉
Олег Чернишенко:
Іди, залиш, не згадуй краще...
Попереду твій шлях, Козаче!
Віталій Ратов (Сагайда):
Якби так просто все було,
Від душі - давно б вже відлягло...
А так - кармічний цей зв'язок,
Несе - прихований урок!
Тут купа містики - одначе,
Тому й подивимось - що значить...
Що значить - це усе в бутті!
Подивимось... шлях в самоті!
ID:
901124
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.01.2021 00:26:04
© дата внесення змiн: 13.01.2021 00:40:41
автор: Сагайда
Вкажіть причину вашої скарги
|
