А я не знала, що такі ще є
У цьому світі бруду й нелюбові…
Так, я не знала, що такі ще є –
Натхненні й щирі, відчувать готові…
Я думала, таких уже нема –
Таких відкритих, вірних і прекрасних,
Яким сумна зима і тьма – дарма,
Аби лиш поглядів було побільше ясних,
Аби хтось вірив, мріяв і кохав,
Аби творив свою красу власноруч,
І кожен день усміхнено вітав,
І зігрівав словами тих, хто поруч…
Я думала, що вимерли такі,
Що всі навколо скептиками стали,
Що всім байдужі вітер і зірки,
І квіти, й сонце, й тихий звук гітари…
Як вдячна я тобі, що ти – ТАКИЙ!
…Що ти умієш мріяти й творити,
Що ти – безмежно чистий і палкий –
Закриті очі зміг мені відкрити.
…Це не біда, що ти мене не знаєш –
Спасибі тобі просто, що ти є,
Що ти радієш, плачеш і чекаєш,
Що ти – надії джерело моє.
Бо я вже знаю, що такі ще є,
І по життю зі мною буде йти
Кохання світле й віддане моє -
Якщо не ти, то хтось такий, як ти…