Вечір. Теплий вітер.
Оранжеві ліхтарі. І хрущі.
Він і вона. Дві тіні і лагідна тиша.
А ти хочеш, щоб у тебе було саме так?..
Просто прогулянка.
І запах квітів –
Аромат чистоти.
Просто йти.
Навіть не дотик,
Навіть не погляд,
Навіть не уста тут головне.
Просто мовчки іти,
Не тримаючись за руки.
Ти спитаєш: «Навіщо ж тоді
Йти удвох?»
І я відповім: «Щоб відчувати,
Що Хтось Поряд.
Хтось Важливий Поряд.
Найважливіший.
Відчувати вібрато вітру
І соло п’янких ароматів.
Схвильовано захопитись
Вальсом пелюсток на асфальті.
Слухати мінливе арпеджіо
Своїх чуттєвих нервів.
Вдихати ніжність.
Знати, що Хтось Важливий Поряд,
Не торкаючись,
Не озираючись,
Не озиваючись…
А ти хочеш, щоб у тебе було саме так –
Коли для щастя треба так мало…
Коли зайві слова?..»