Розмалювала, стерла, рознесла,
Скупала світ у вогняній любові.
Згоріло листя на землі дотла,
І світ постав в нудній обнові.
Високий ліс мережаним гіллям
тримає небо синьо -попелясте.
Ніч розгортає довгий шлях зіркам
Під сяйво місяця сріблясте.
А вранці чистий іній на траві
Яскравий і миттєвий, наче вдача.
В безлисті у нескореній красі
Стоїть верба жовтогаряча.
Чудовий вірш! 
