межевої шули вбитий цвях_
шлях чумацький / чорна скіфська баба_
мертво спить в сухих молочаях
той, що йшов на сміх блідої зваби,
котра зникла_ як солодкий дим_
>
не заплаче власна тінь за ним,
вибачивши врешті сором зради_
око крижане_ чого заради_
мару ту і біс не здожене
аби скривдити на вранішній росі_
>
лоскіт стоголосся голосів_
дикий степ_ з розрідженої товщі
хвилями пливуть молитви вовчі,
місячна емаль втрачає щем,
виснажений вітер тхне дощем_