державцю, маєш місію тяжку
вести народ правдивою стежею.
будь добрим, виявляй до нього милість,
щоб сам ти на нього спертися міг,
коли війна постукає в ворота.
проте й не бійся, як про тебе скажуть: здирник,
коли, замість бенкетів, підеш збирати податки
заради їхнього ж добра: колись та й зрозуміють,
що мудрий, хто не тринькає державної копійки,
й тому не позичає у світах.
будь людяним і водночас суворим,
будь справедливим. тая ж справедливість,
що вкупі з доблестю складає честь державцю,
посіє в людях золоте зерно
поваги та пошани. а якщо
народ тебе не любить, не журися:
терпітиме, та й добре. нехай не забуває:
ти – влада, що керує, милує й карає.
лиш не давай ненависті в народі
тихенько зародитися, бо та, коли зросте,
все пожере, захланна, мов пожежа:
всі перемоги, і надбання, і здобутки
суспільні та державні, – пожере й тебе,
і сам народ. Будь мудрим та обачним,
будь істинним політиком. як треба для порядку,
щоб ти збрехав – збреши та обмани.
ба навіть підлости й безчестя не цурайся,
коли шлях абсолютної деспотичної влади
проляже через них, і ніяк обійти.
буде могутньою твоя держава –
неважливо, який особисто ти
