замість тисячі слів докір погляду,
у якомусь зі снів на межі_
накладаєш навгад слайди спогадів,
ставиш фільтр : позолота в іржі_
>
розбиваєш сухі звинувачення
неофіта за дзеркала кригою_
стіни дригом тепер, стеля дзигою,
озирається тінь наїжачена_
>
чорна книга на сніжному обрусі,
жорна сміху труть вічність на пил,
витри титрів завчасних клинописи,
вирви з криком муляж білих крил_
>
замість тисячі рим медитація
на серпневе вмираюче сонце_
кашель ворона – потусторонця
наче вільний переклад горація_
