Роса! Подаруй свою вологу аби й я стала квіткою.
Одягнися в моє тіло і народи пелюстки замість пальців.
Загляни у мої очі, щоб вони стали сині,
наче море, безмежні, мов небо.
Поцілуй своєю ясністю та красою.
Ти карпатське срібло,
найчарівніша врода,
намисто, яке неможливо втримати в руках.
В тому й твоя унікальність.
Милування на відстанях.
Невловима, недоторканна, та, яка помирає від Сонця і перероджується на світанку.
Я знаю, що ти мене бачиш:
вивчаєш кожен порух, кожний звук, вдихаєш повітря,
яке так недовго жило в моїх легенях.
Я дивлюся в тебе і у твоїх очах бачу сотні себе.
Кожна "я" з різних галактик.
Кожна "я" різними мовами.
Кожна "я" іншою мелодією.
Дякую тобі.
(с) Ольга Баландюх, 16.06.20
