Її благання, її прохання німі
Самотня пустка і ночі подих – одна
Панують тільки порожніх вулиць вогні
І тихо скимлить уже забути вина
Коли пробудить весна нарешті від снів
Чи повертати нам усі є куди?
Чи не зустрінуть свої куточки чужі?
Весна минає. Кого покличе сюди?
Та пустка вулиць колише тіней сліди
І час минає, і чути подих землі
Та пустка тиші – лише краплина води.
Кого зустріти у тій холодній імлі?
