Я пам'ятаю, як цвіла уперше вишня.
Ти на побачення тоді до мене вийшла.
Світились зіроньки ясні, і місяць з хмари
для нас так щедро розсипав свої всі чари.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
А дотик рук твоїх п'янив, і коси пишні.
І засоромились тоді біленькі вишні,
як я напивсь, мов з джерела, із вуст чудових.
Через життя своє проніс цей смак медовий.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
Уже на скронях білий цвіт і в наших косах,
та пам'ятаю, як тоді ми йшли по росах.
Світились радістю серця... дзвінко сміялись.
Ті ніжні іскорки тепла в серцях зостались.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
Зачарували, Надюшко білим і ніжним цвітом кохання. Прекрасна пісня, зразу лягла на серце. 
