Вона ним трішки немов одержима,
у снах і думках, він в кожній хвилині
День без нього - і вже щось не те
Побачаться - й посмішка знов розцвіте
Вона так щиро душу відкрила,
у почуттях потонула хвилях,
довірила все, усе забула
"Не пожалкуєш?" - Питань вже не чує
Вона у пристрасті в попіл згорає,
подих тамує - і в небо злітає
Любить "до місяця та назад",
готова буть поряд і все віддавать
А він? Спокійно усе сприймає,
зустрічей наче й не дуже шукає
Пустими вважає усі ці слова?
Між ними - приємна й чуттєва лиш гра?
