Так часто буває - нема тебе поруч,
Я книги читаю, а ти десь ліворуч...
Блукаєш, гуляєш і краю не знаєш...
Я думаю часто про тебе, коханий,
Мабуть, тобі байдуже на мої рани,
Тобі краще з дівкою десь розважатись,
про мене забути і в душу плювати.
Я мрію про тебе щомить, щогодину:
і я за тобою, як за стіною - стою... стою і не бачу нічого...
Тебе обіймаю і Бога благаю, щоб завжди, щоб поруч, щоб разом.
Але я сумую, бо за тою стіною вже інша стояти зуміла...
Напевно, вона і мудріша, й гарніша, та правду криє вміло...
вміло та досить сміливо...
Чи дійсно кохає вона тебе, любий?
А хочеш здивую?
Мабуть, тебе вразить,
бо любить вона -
ця дивна істота невгамонна,
діамант чудовий, смарагд неповторний,
та аметист пурпуровий...
Не ти їй цікавий, а гроші твої,
подорожі, ресторани, тусовки нічні,
Гуччі, Габбани, Армані...
Ти очі розплющі, піди подивись,
де лазить вона, дивлячись ввись.
А я буду вічно на тебе чекати...
Ти прийдеш - я вийду,
Скажу, що не хочу втрачати,
не хочу жити без тебе,
а хочу завжди лікувати,
і бути з тобой живою.
Без тебе псуюся, вмираю.
Життя неповторне, а я цього і не знаю,
Без тебе...
ID:
852551
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.10.2019 00:47:03
© дата внесення змiн: 25.10.2019 00:47:03
автор: Dana_Bogom
Вкажіть причину вашої скарги
|
