Буває в житті, що серце кричить
Руки ламає і все тіло горить
Душу не чують, а воно ще благає,
Благає забути спокуті гріхи.
А розум не дасть, він нагадає
Як обіцяв та кохав на віки...
Це не забутня історія вічна.
Серцем отримана куля магічна.
Куля кохання його та злякала
Душа все життя десь без неї блукала.
В ейфорії та щасті так рік пролетів
Рішень прийняти він не зумів.
Сил вистачало та волі не було
Часу не стало чи то промайнуло
Світ зупинився та цілі немає.
Він не живе, він наче дрімає.
Стражданням, коханням її він спокутий
Покинутий ними, навіки забутий
Він не потрібний, ніщо не тримає.
Погибель шукав, наче духу немає.
Сили останні зібрав...
Силу та міць він люду віддав.
