Як страшно було спати перед днем,
Знаменим днем, що міг усе рішити,
Міг визначити враз отой момент,
Чи варто ще мені хоч трішечки прожити.
Все моє тіло обхватило ланцюгом,
Ланцюги страху є у нього назва
І вся краса поблякла враз кругом,
Не бачила ні в чому я розради.
Як довго тянулася та ніч,
Коли усе життя аналізувала,
Я думала, чи я за стільки своїх літ,
Хоча б малесеньке зерно добра поклала,
Чи буде хтось за мною сумувать
І чи була для когось я важлива,
І так хотілось доньку обійнять,
Та все боялась щоб не розбудила.
Ти спи спокійно дороге дитя,
Все буде добре, я це точно знаю,
Мене сковав отой проклятий страх,
Та я його, звичайно же здолаю.
