Хто любить шум великого міста,
Де довгі проспекти плетуть павутину?
Хто бачив на власні очі звірства,
Що перенесені на картину?
Хто б захотів змінити хоч трохи
Незакінчені класиком твори?
Де покалічені заздрістю строфи
І неописані словом потвори.
Хто ж потонув у синьому морі
Свідомо, навмисно чи з жахом?
Хто не сміється, не гляне на зорі,
Не стане у битву зі страхом?
Хто не почує, хоч чує все він,
Обґрунтує новий світанок?
Хто розіб’є сталевий дзвін,
Закутавшись у серпанок?
Хто ж любить шум великого міста,
Де наймення прибиті до будинків?
Хто грає лиш роль туриста
І не тікає від поєдинків?
