Смуток і розчарування ще більше, ніж розбещеність, шкодять нам, щасливим власникам надірваних сердець.
Вінсент ван Гог На засіданні, в неділю
у літстудії "гуло", -
літератори зустрілись,
мов родина за столом.
Говорили, виступали,
сміло слово кожен брав,
красномовністю лунало,
рими - розмаїття барв.
Конкурс ще оголосили
на найкращий в тему вірш,
спробували свої сили
вмілі члени й дід Куліш.
Він давно чекав нагоди
прочитати на загал
про свого життя дороги.
Молодечий мав запал -
усміхнувся і читає,
голос ніби й не бринить.
Вірші він давно складає -
ось його щаслива мить!
Прочитав. Аплодували...
Втішився поет старий,
радий - в очі сльози стали,
витер, і блокнот закрив.
Та... не визнали найкращим
вірша діда Куліша,
бракувало рим для щастя,
зміст також не всіх втішав.
Розвернувся, йде на вихід,
ще раз глянувши на зал.
Проковтнув гірчину дідо,
і поплентався з ним жаль...
Невже? Яке неподобство! А людині - травма. Літературні товариства тому і називаються ТОВАРИСТВАМИ. Там має бути підтримка і допомога.
Рада Вам, SELEHO! Любуюся Вашими віршами
На жаль не знати судді хто... Напевно вирішено давно... Та все можливо в країні нашій,без блату важко вирішити хто кращий... Чи може не могли тих слів зрозуміти Бути суддей треба з серцем кожен вірш зрозуміти...
Запрошгую Вас на нову прозу"Байстрюк"Буду рада,Оцінітьбудь ласка.Гарного відпочинку Вам!
Дуже делікатна то справа - судити... Іноді у "відшліфованому" творі немає душі. А критика завжди жорстока
Дякую, що відвідуєте, пані Ніночко Зайду і до Вашої скарбнички